среда
11 июля 2012г.

Английская версия


Технології маніпулювання свідомістю... В.М. Петрик
10.02.2009

Технології маніпулювання свідомістю, які використовуються у новітніх релігійних організаціях: системний аналіз.

 

Ключові слова: нові релілігійні організації (неокульти), «Церква Єднання» (муніти), «Церква Сайєнтології», «Велике Біле Братство», «АУМ сінрікьо», «Церква Христа», «Свідки Єгови» «Церква Ісуса Христа святих останніх днів» (мормони), «Міжнародне товариство свідомості Крішни» (крішнаїти), рух Ошо, «Трансцендентальна медитація», харизмати, типи мотивів вступу у неокульти, вербуван­ня, богообраність, мантра, медитація, глосолалія, молитва, навію­вання, свідомість, підсвідомість, бомбардування любов'ю, настав­ництво, гуризм, групова свідомість, програмування на конкретну поведінку, «промивання мозку», «зомбування».

 

Якщо ти справді бажаєш отримати мільйон доларів, то найкращий спосіб — заснувати свою власну релігію [14].Р. Хаббард4.1. Класифікація та спільні ідеологічні ознаки неокультів.Причини їх виникнення та розповсюдження, зокрема на теренах УкраїниОсобливістю сучасної релігійної ситуації в Україні є те, що її формування відбувається не лише за рахунок традиційних конфесій (православ'я, католицизм, греко-католицизм, протестантські течії, іудаїзм, іслам), але й новітніх релігійних об'єднань (неокультів). Серед них є такі, що історично не успадковані нашим народом від попередніх поколінь, проте набувають популярності внаслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини.

 

Неокульти стали невід'ємним атрибутом українського сього­дення. Вони є складним соціально-політичним феноменом. Можна спостерігати за зростанням як їх кількості, так і ступеня впливу на різноманітні процеси в нашій державі. Наприклад, у 1992 році діяло 79 громад новітніх релігійних течій, 1995 - 318,1997 - 399,2000 -1034, 2001 - 1328, а на початок 2003 року діяло 1617 громад неокультів.

 

 

Ставши фактом і фактором сучасного релігійного життя, нові релігійні об'єднання активно змінюють усталену релігійну карту світу, геополітичний баланс між певними релігіями. Вони, як пра­вило, не знають географічних, державних, національних та культур­них кордонів. їх поява зумовлена змінами світоглядних парадигм, кризою традиційних релігій, взаємовпливами різних культурних світів. Водночас неокульти стають результатом релігійної ініціативи окремих осіб, які на базі певної віросповідної традиції або синкре­тизмі кількох творять нове віровчення, культ, організацію.

 

Часто неокульти у періодиці, релігійних, науково-популярних та наукових виданнях іменують по-різному: секти, новітні релі­гійно-містичні течії, квазірелігії, псевдорелігії, рухи «Нового ві­ку» тощо.

 

Використовувати для неокультів таке визначення, як «секта», на нашу думку, дуже вузько, не конкретно і не зовсім науково. «Секта (лат. sekta - вчення, напрямок, від sequor - наслідую) - релігійна група (громада), яка відокремилася від панівної церкви» [16]. Таке поняття, як «секта», рідко використовується у сучасній науковій лексиці (вживається переважно в журналістиці або богословській літературі). На наш погляд, тут доцільніше вживати визначення культ. Адже культ є ширшим поняттям, ніж секта. Культ (лат. - сultus) -«схиляння перед чимось, безмірне звеличення або обожнювання чогось або когось» [17]. Щоб уникнути понятійного зміщення, на наш погляд, варто визначитися з термінологією дослідження.

 

Новітня релігійна організація (неокульт) - релігійне об'єднання, що виникло у другій половині XX - на початку XXI століття.Переважна більшість нетрадиційних релігій є неокультами. Хоча ці поняття близькі за змістом, але не є синонімічними. Слід зауважити, що не всі нетрадиційні для України релігійні угруповання належать до неокультів. Деякі з них є давніми релігіями - це, наприклад, буд­дизм, даосизм, зороастризм та ін. Щоб уникнути понятійної невизначеності, на наш погляд, варто дати визначення «нетрадицій­ної релігійної організації».

 

Нетрадиційна релігійна організація (нетрадиційний культ) - релігійне об'єднання, що культурно, ментально, побутово не укорінене в Україні, історично не успадковане нашим народом від попе­редніх поколінь, не притаманне його релігійній духовності [18].

 

 

Новітні та нетрадиційні культи доцільно, на нашу думку, розгля­дати, використовуючи одночасно дві окремі класифікації. Крите­рієм поділу першої класифікації є форма функціонування, а другої -сутність. Отже, вони поділятися за формою функціонування на:-   церковні організації: харизмати («Слово віри», «Перемога», «Рух віри», «Жива вода», «Церква нового покоління», «Слово істини» та ін.), «Церква Єднання », «Діти Бога», «Церква останнього  заповіту»,   «Богородицька  церква»,   «Церква  Христа», «Церква Ісуса Христа святих останніх днів», «Велике Біле Братство», «Міжнародне товариство свідомості Крішни», «АУМ сінрікьо»,бахаїзм тощо;

-   курси та центри духовного удосконалення і розвитку можли­востей: Гуманітарний центр Хаббарда, Інститут душі «Атма», «Трансцендентальна медитація», школи ізотеричних знань, різноманітні гуртки з вивчення йоги тощо;

-   філософські школи: «Новий Акрополь» тощо;-   школи східних бойових мистецтв: «Білий Лотос» тощо;-   центри і гуртки народних та нетрадиційних методів лікування, а також можуть набувати інших форм.Новітні та нетрадиційні культи поділяються, на нашу думку, за сутністю на:

-   християнські: «Діти Бога», «Церква Ісуса Христа святих останніх днів», харизмати, «Церква Христа», «Богородицька церква», «Реформована православна церква» тощо;

-   східного типу (орієнталістські): «Міжнародне товариство свідомості Крішни», «АУМ сінрікьо», Сахаджа-йога, «Трансцен­дентальна медитація», рух Шрі Чін-Моя, групи послідовників Шрі
Сат'ї Саї Баби, рух Ошо Раджніша, «Товариство Шрі Ауробіндо», різноманітні буддистські течії (дзен-буддизм, тибетський буддизм, ламаїзм) тощо;

 

-   синкретичні: «Велике Біле Братство», «Церква Єднання», бахаїзм, «Церква останнього заповіту» тощо;

 

-   наукологічні (сайєнтологічні): «Церква Сайєнтології», «Новий Акрополь», «Наука Розуму», «Вогняна квітка», різні психотехніки, івановствотаінші;-   езотеричні: теософія, Агні-йога, маги, послідовники Андреєва, Бердника, групи Сіморона, спіритуального характеру та інші;

 

-   язичницькі: «Рідна Віра», «РУН Віра», «Собор Рідної віри», «Ладовіра», «Ягновіра», «Слов'янська релігійна громада», «Рідна православна віра», «Українська віра арійського обряду» та інші;

 

-   сатанинські: «Церква Сатани», «Храм Сета», «Товариство Асмодея», «Слуги Вельзевула», «Чорне Братство», «Товариство Сатани», «Чорне коло» тощо.-   Класифікаційна характеристика неокультів розглядалась раніше (див. [5], [15]) і не міститься у цьому посібнику тому, що не відно­ситься до теми дослідження.

 

-   Неокульти мають низку спільних ідеологічних елементів. Це, попри все, уявлення про час, що передував створенню цього неокульту, як про час, сповнений розгубленості та страждань. У цьому випадку завдяки вірі відкривається «велика істина». Об'єднує неокульти також уявлення про засновника як про людину, якій відкрилася «абсолютна істина». Осмислення його особистості може бути різним. Він може бути великим пророком, видатним філософом, мудрим гуру чи живим богом. Засновник культу передає своїм прихильникам певну «істину», котра гарантує спасіння всім тим, хто повірив у неї, за умов виконання певних вимог, різних заборон, табу, на що наголошує засновник.

 

-   Ідеологіям неокультів притаманне уявлення про те, що світ найближчим часом буде радикально змінено в результаті перемоги сил світла над силами темряви. Носіями добра є представники неокульту на чолі з керівником. Всі інші будуть або знищені, або не воскреснуть, або будуть підлеглі віруючим, які стануть елітою нового світу [1]. Така перспектива може бути привабливим моментом для тих, кого не влаштовує життєве становище. Більшість новітніх культів, на відміну від традиційних релігій, розгортають активну пропагандистську діяльність. Кожен адепт неокульту відчуває себе місіонером, а тому адептами неокультів нерідко стають люди, які прагнуть до духовної чи релігійної активності, хочуть відчути свою значимість.

 

-   Нерідко засновники культів стверджують, що їм Бог особисто відкрив Істину. Наприклад, засновник «Церкви Єднання» Мун і засновник «Церкви Ісуса Христа святих останніх днів» (церкви мормонів) Сміт стверджували, що Бог особисто спілкувався з ними і надав завдання месійного характеру. Проте Мун ставить себе вище Ісуса Христа, який не повністю справився зі своєю місією і був розп'ятий на хресті, а Мун більш досконалий і доведе місію до кінця.

 

-   Засновники культів часто користуються тими само джерелами, що й традиційні церкви, але тлумачать їх по-різному. Наприклад, харизмати, представники «Церкви Христа», «Міжнародного шля­ху», «Свідки Єгови» та мормони по-різному коментують Біблію, а адепти останніх чотирьох культів до того ж стверджують, що вона неправильно перекладена, і використовують перероблену Біблію. Крішнаїти користуються «Бхагавад-Гітою», як і традиційні індуїсти, але тлумачать її іншим чином, до того ж іншими індуїстськими джерелами вони майже не користуються. Лідери значної кількості неокультів («Церкви Єднання», «Великого Білого Братства», «Церк­ви останнього заповіту», «Церкви Сайєнтології», «Церкви Ісуса Христа святих останніх днів», руху Ошо та ін.) розробляють нові теологічні джерела.

 

-   Традиційне християнство пропонує пасивне чекання другого пришестя Христа. Ця пасивність не зовсім відповідає динамічному життю сучасного суспільства. Люди хочуть бачити реальне утілення Месії на Землі, а не абстрактне божество. Це може відбуватися з багатьох причин. Деякі не можуть уявити собі Бога інакше як пер­соніфікованого в образі людини, другі бажають і готові побачити його своїми очима, треті - не приймають консервативних традицій­них вірувань і шукають сучасні вчення, що відповідають моді. Відповідно до попиту з'являється пропозиція, що виражається у виникненні різних культів на будь-який смак.

 

-   Е. Дюркгейм висловлює думку, що тепер ми можемо вказати на причину, через яку боги не можуть обходитися без своїх вірую­чих, як і віруючі без своїх богів - це саме суспільство, а боги є не більш ніж його символічним вираженням [2]. Проте символічне божество, запропоноване традиційними релігіями, перестало задо­вольняти людей. Розвиток цивілізації підсилив динамізм життя, запит на який не міг не відбитися в релігійній сфері.

 

-   Слід зазначити, що клімат для поширення неокультів в Україні надзвичайно сприятливий. Це пояснюється сучасною суспільно-психологічною та соціокультурною атмосферою; відстороненістю нових релігійних та містичних груп від традиції, зокрема традиційних церков; винятковою активністю іноземних місій та їхніми фінансо­вими можливостями, що значно перевищують ті, котрими оперують традиційні церкви. У більш широкому контексті причина виник­нення та бурхливої активізації неокультів - загальна орієнтаційна криза євроцентристської цивілізації, що спричиняється до спроб синтезу західної та східної релігійних традицій та інтенсифікує релігійні експерименти взагалі; загальна духовна криза, брак стриж­невих ідей та загальнозначущих цінностей; розрив у соціальному досвіді та ціннісних засадах між поколіннями; ослабленість історич­них церков і нерозвиненість їхньої місіонерської структури.

 

-   Віруючий звертається до культу за власним бажанням. Спочатку він відвертається від своїх проблем, тому що не здатен їх вирішити. Втрата віри у свої сили та у свою спроможність пов'язана з певними змінами в психології, поглядах і поведінці людини. З'являється прагнення до розуміння світу, що є немовби гарантом захисту від впливу «земних» людських слабостей і базується на тривких основах «божественного одкровення», яке повідомляє людині, що вона «загубила» в собі «абсолютну істину».

 

-   Французький вчений О. Клеман вважає, що люди стали дуже самотніми і гостро відчувають свою смертність; розпадаються сім'ї, люди шукають у культі відчуття спокою та любові. Вони легко інтегруються в нову структуру і знаходять у ній «матір» - секту. Психолог А. Джаноф теж відзначав цей привабливий момент-можливість задовольнити дитяче прагнення до любові та захисту від реальності [4]. Нерідко культи приваблюють людей з тяжкими психічними відхиленнями і тих, які страждають від різних неврозів та жахів. Кількість таких людей сьогодні зростає внаслідок еконо­мічної та моральної кризи, а також соціальної незахищеності у сучасному українському суспільстві.

 

-   Неможливо не враховувати особливості неокультів як специ­фічного різновиду

людського співтовариства. Адже люди, які втратили життєві позиції, вступивши в культ, знову знаходять себе, відновлюють втрачений зв'язок зі світом. Суспільство нехтує невдахами, проте в культах вони є «братами». Неокульти об'єднують людей, котрі зневірилися в житті, сумують за цілісним світовідчуттям, отже готові прийняти за Бога будь-якого ідола.

 

-   Релігійна потреба зводиться до специфічної (релігійної) форми задоволення реальних соціальних потреб людей, які через ті або інші причини не можуть реалізуватися у світському житті. До таких потреб вона відносить потребу в сім'ї, у самоствердженні, самови­раженні та діяльності. Задоволення цих потреб у культі призводить до формування почуття божественної обраності. Отже, богооб-раність - це форма протесту проти суспільного зла, відмежування від оточення шляхом створення світу обраних, які відокремлюють себе від іншого світу особливою вірою, культом, моральними правилами. Ідея богообраності свідчить про культову обмеженість суто релігійного протесту. Вона прирікає адепта на життя за його законами, що передбачає відповідне становище особи в суспільстві і державі. Насамперед культове відокремлення від світу, суспільства, а іноді від сім'ї, друзів загострює потребу належати до ідеальної спільноти. Віруючий, відірваний від іншого світу, цінує свою належність до релігійного товариства і тому підпорядковується його традиціям, усіляко підкреслює свою духовну близькість («братер­ство») з іншими членами цього товариства, відстоює його ідеї.

   Кандидат наук державного управління Доцент кафедри соціальної технології Державного університету інформаційно-комунікативних технологій  В. М. Петрик              
 
Разработка LasPavel